Ukraine: Договору Про Надання Послуг У Клінічних В

Договору Про Надання Послуг У Клінічних Випробуваннях: Реєструватися Чи Ні?

Останнім часом серед кола питань, актуальних для спільноти, що задіяна у клінічних випробуваннях лікарських засобів, нерідко звучить питання: а чи можуть фізичні особи, які укладають договори про виконання інтелектуальної роботи зі спонсорами досліджень-нерезидентами, вступати у такі відносини без набуття статусу підприємця?

Сумніви з приводу можливості укладення фізичними особами (непідприємцями) договорів з нерезидентами виникли внаслідок неоднозначного тлумачення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон про ЗЕД). Так, згідно з положеннями частини 2 статті 5 згаданого закону, фізичні особи, які мають постійне місце проживання в Україні, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво».

Інакше кажучи, фізична особа зможе займатися зовнішньоекономічною діяльністю лише після набуття нею статусу фізичної особи – підприємця. Взявши на озброєння цю норму закону, окремі юристи стверджують, що укладення фізичними особами договорів з нерезидентами не дозволяється, поки фізична особа не зареєструється як підприємець. Однак такий висновок викликає обґрунтовані сумніви з наступних підстав.

Виходячи з аналізу положень законодавства, можна зробити висновок, що укладення фізичною особою договору з нерезидентом не завжди буде вважатися зовнішньоекономічною діяльністю, тому зазначене вище обмеження не буде застосовуватися.

Так, згідно з частиною 12 статті 5 Закону про ЗЕД, ніякі положення цієї статті не можуть тлумачитись як заборона фізичним, юридичним особам та іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності здійснювати між собою будь-які відносини, які не підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД). Отже, Законом про ЗЕД підтверджується існування такого виду діяльності, який не підпадає під визначення зовнішньоекономічної.

Слід також зауважити, що, виходячи з визначення, ЗЕД – це діяльність суб'єктів господарської діяльності. Тобто діяльність, що здійснюється особами, які не є суб'єктами господарювання, не може вважатися ЗЕД в розумінні Закону про ЗЕД. З'ясуємо, у яких випадках фізична особа буде вважатися суб'єктом господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 55 Господарського кодексу України (далі – ГК) суб'єктами господарювання є, в тому числі громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Згідно з положеннями статті 128 ГК громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Таким чином, якщо особа не зареєстрована як підприємець, вона, з формальної точки зору, не є суб'єктом господарювання, а отже – не може вважатися суб'єктом ЗЕД. Тому, виходячи з положень згаданої статті 5 Закону про ЗЕД, така особа здійснює діяльність, яка не підпадає під визначення зовнішньоекономічної, а саме – бере участь у майнових та особистих немайнових відносинах, що регулюються Цивільним кодексом України (ст. 4 ГК). Однак слід пам'ятати, що у разі набуття діяльністю ознак підприємницької, особа буде зобов'язана зареєструватися у встановленому законодавством порядку задля уникнення негативних наслідків, що згадані нижче.

Податковим кодексом України також підтверджується можливість отримання доходу від здійснення діяльності, яка не є підприємницькою. Так, згідно з положеннями статті 14.1.54 кодексу, доходом з джерелом його походження з України вважається будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового тацивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, можна зробити висновок, що законодавством України передбачається існування такого виду економічної діяльності, яка здійснюється фізичною особою з метою отримання доходу (зокрема, шляхом укладення цивільно-правових договорів або внаслідок здійснення професійної діяльності на кшталт наукової), але яка не є ЗЕД.

Зважаючи на викладену аргументацію, у випадку укладення цивільно-правового договору між дослідником, який не зареєстрований як підприємець, та спонсором/контрактною дослідницькою організацією, такі відносини не підпадатимуть під визначення зовнішньоекономічної, а отже, згадані обмеження, встановлені Законом про ЗЕД, не застосовуються.

Окрім зазначеного вище, слід також пам'ятати, що у цивільних відносинах діє загальнодозвільний принцип, згідно з яким дозволяється робити все, що не заборонено законом. Оскільки жодним законом не забороняється укладення цивільно-правових договорів між фізичними особами та нерезидентами, такі дії дозволяються.

При цьому варто пам'ятати про наслідки визнання діяльності, що здійснюється фізичною особою, підприємницькою. Відомо, що одним з ключових критеріїв підприємницької діяльності є систематичність. Поняття систематичності розтлумачене Пленумом Верховного Суду України – виконання робіт чи надання послуг не менше ніж три рази протягом одного календарного року. Виникає питання – які дії будуть вважатися одним разом? На нашу думку, такими діями є укладення дослідником одного договору та виконання усього обсягу роботи згідно з цим договором у межах одного клінічного випробування. Тобто, якщо дослідником укладено більше ніж два договори в рік, за якими виконано певну роботу та отримано винагороду, зазначена діяльність може вважатися підприємницькою. Здійснення такої діяльності без належної реєстрації є адміністративним порушенням і може потягнути за собою накладення на дослідника штрафу (до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та конфіскацію грошей, отриманих внаслідок вчинення такого порушення. Іншим негативним наслідком може стати донарахування податкових зобов'язань у тому випадку, коли з отриманих внаслідок такої діяльності доходів податки були сплачені не в повній мірі.

Таким чином, якщо діяльність з надання послуг, пов'язаних з проведенням клінічного випробування, є систематичною, дослідникам, задля уникнення зазначених небажаних наслідків, слід набувати статусу підприємця.

За матеріалами Лани Сінічкіної, радника Адвокатського об'єднання Arzinger, та Ігоря Світлика, юриста Адвокатського об'єднання Arzinger